Головна сторінка | RSS
Меню сайта







Категории каталога
Конспекти 5 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 6 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 7 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 8 класу [11]
Матеріали до уроків
Конспекти 9 класу [11]
Матеріали до уроку
Конспекти 10 класу [5]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 11 класу [7]
Уроки історії рідного краю
Допоміжні матеріали [11]
Схеми, карти, таблиці...
Біографії історичних осіб [11]
Біографічні дані
ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ - 11 КЛАС [1]
ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ - 10 КЛАС [2]

"ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ" та історія рідного краю


Главная » Файлы » Конспекти 6 класу

Вступ. Як ми дізнаємося про стародавню історію. Наш край у добу каменю. Палеоліт.
[ ] 2009.Січень.20, 20:08
Палеоліт України

На території України нараховується близько тисячі палеолітичних пам'яток. До раннього палеоліту (1 млн. - 40-35 тис. років тому) належить близько 200 пам'яток. Особливий інтерес становлять археологічні стоянки ашельського часу (300-150 тис. років тому) та мустьєрського періоду (150-40 тис. років тому).
З-поміж 30 археологічних об'єктів ашельського часу, розташованих в Україні, унікальною є стоянка Королеве на Закарпатті. Важливу інформацію про цей період дають також стоянки з інших регіонів сучасної України - Лука Врублівецька (біля м. Кам'янця-Подільського на Дністрі), Лабушне (Одещина), Амвросіївка (Донбас), Бодрак (Крим) тощо.
Нагадаємо, що ранній палеоліт - це початковий період історії людства. Якщо брати нашу земну кулю, він за сучасними даними у загальноземних масштабах датується часом майже від 2 млн. до 40-35 тис. років тому, на території України - від 1 млн. років тому. В цьому періоді проходили дуже складні процеси формування людини сучасного фізичного типу. Завдяки зародженню певних розумових навичок людина освоїла процеси виготовлення перших знарядь праці, першого одягу, навчилася добувати вогонь, спорудила перше житло. В цей же час складаються основи суспільної організації людей та формується свідомість, яка поступово стає підосновою зародження різносторонніх ідеологічних уявлень.
Необхідно зазначити, що формування людини, її діяльність, як в ті далекі часи, так і на сучасному етапі, тісно пов'язані з природним середовищем (клімат, геологічна будова, корисні копалини, рослинний і тваринний світ тощо).
На нашу думку, при розгляді витоків духовності українського народу необхідно глибоко усвідомити, на якому етапі, коли, в яких конкретних історико-економічних умовах з'явилися перші ознаки художньо-мистецької діяльності людини на землі. Всі науковці, котрі цікавляться даною проблемою, добре розуміють, що це одне із складних питань історії духовної культури. І тут на перший план виступає проблема, пов'язана з періодом життя і діяльності на території сучасної України населення неандертальського типу (100-40 тис. років тому), що історично належить до середньої та заключної пори раннього палеоліту.
Цей період (мустьєрська епоха) збігається з холодним і дуже сирим кліматом. За льодовиковою теорією льодовик прикрив величезні території долин Дніпра, проник на південь аж до гирла р. Орелі. Внаслідок значного похолодання поряд з мамонтами тут мешкали носороги, з'являлися також олені та песці. В цей час зростає роль вогню у житті первісної людини. Удосконалюється процес виготовлення знарядь праці з кременю, рогу, кістки і, безперечно, з дерева. Полювання було основним джерелом існування людей.
Серед неандертальців виділяється декілька різновидів, частина яких (т.зв. прогресивних) були предками людини сучасного типу (кроманьйонців) - Нomo sapiens. На сьогодні на Україні відомо понад 80 пунктів з мустьєрськими старожитностями. Вони розподіляються на 6 територіальних груп - кримську, запорізьку, дніпровську, дністровську, деснянську, донецько-приазовську.
Як уже було підкреслено, великий вплив на життєдіяльність первісної людини мали природні умови. Особливу роль у житті стародавнього населення України відіграло Чорне море. В епоху палеоліту воно було озером, відокремленим від Середземного моря, протока Босфор та Азовське море не існували, а північний берег Чорного моря доходив до південного берега сучасного Кримського півострова. В ті ж часи сформувалися й основні ріки України.
Нагадаємо, що палеоліт розпочався з появою первісної людини, яка почала використовувати найдавніші знаряддя праці. Упродовж раннього палеоліту людина пройшла шлях від становлення її як біологічного виду до формування людини сучасного фізичного типу (понад 30 млрд. клітин, в т.ч. 10 млрд. складає мозок голови). Однією з складових усього людського організму було формування свідомості, а відтак першого слова і мистецько-духовної культури.
То на якому ж етапі воно виникло? Чи є такі свідчення нашої історії? Відповідаю - є.
У 1976 році Дністровська палеолітична експедиція під керівництвом доктора історичних наук відомого археолога О.П.Черниша провела дослідження стоянки Молодове, яка датується мустьєрською епохою (44 тис. років тому).
Серед виявлених предметів особливий інтерес становить лопатка мамонта (розміром 50х34 см). На її поверхні чітко простежуються серії насічок, тонких вигравіюваних ліній, ямок, а також нанесених чорною фарбою ліній. На верхній площині лопатки намальовані зиґзаґи, квадрати, перехресні лінії, а на нижній - дві врізані лінії з чорною прорисовкою.
У верхній частині лопатки контурними лініями передано зображення фігури тварини (олень?). В нижній частині - чорна пляма, а в центральній - вдавлення у вигляді кола


Рис. 1. Лопатка мамонта з малюнками.Стоянка Молодове І.
Фото та прорисовка.(За О.П.Чернишем). 

О.П.Черниш наголошує, що вищезазначені орнаментальні мотиви на кістяній лопатці зі стоянки Молодове І започатковують характерні риси розвитку образотворчого мистецтва в мустьєрську епоху на теренах України. "У людини мустьєрського часу, - стверджує О.П.Черниш, - уже тоді було розвинуте абстрактне мислення, що уже тоді існувало мистецтво і що воно виникло в мустьєрський період" [3, с.18-23]. Воно стало основою для виникнення пізньопалеолітичного мистецтва. А якщо врахувати, що мустьєрська людина навчилася використовувати вогонь, оволоділа технікою будівництва жител із кісток мамонта й інших крупних тварин, є всі підстави вважати її достатньо інтелектуально розвиненою.
Високу оцінку археологічним знахідкам зі стоянки Молодове І дав відомий археолог А.П.Окладников. У статті "По поводу открытия А.П.Чернышом искусства в мустьерском поселении Молодове І" він пише: "... про відкриття О.П.Черниша можна з повним правом сказати, що воно має насправді епохально-принципове значення. Мустьєрці дійсно піднялись у своїй творчості, в засвоєнні тих можливостей, які дала їм природа, вже на рівні Homo Sapiens" [4, с. 23-25].
Подальші досягнення людини у матеріальній культурі були значним поштовхом для розвитку мислення, а відтак і духовності населення наступної пізньопалеолітичної епохи.

Пізній палеоліт 

Пізній палеоліт (40-10 тис років тому) збігається з кінцевим етапом похолодання в Європі, в тому числі і на землях сучасної України.
У зв'язку зі зменшенням атмосферних опадів клімат став сухим і континентальним. Це в свою чергу привело до зменшення лісів і поширення лісотундри на північній території України та сухих трав'янистих степів у її південних районах. Ліси збереглися переважно в річкових долинах, захищених від холодних північних вітрів.
Особливості пізнього палеоліту. Широке розселення людей на величезних просторах Старого Світу з їх відмінними природно-географічними умовами привело до виникнення відмінностей у розвитку господарства, побуті та культурі, що з часом зумовило утворення трьох окремих історико-культурних областей зі специфічними для них групами пам'яток: Європейська (так звана Прильодовикова), Середземноморсько-Африканська та Сибірсько-Китайська.
До Європейської області входить значна частина території сучасної України. Населення цієї області мало багато спільного в характері кремінних і кістяних знарядь праці, предметів побуту, особливостей господарського життя, заснованого на полюванні на холодолюбних тварин, стоянок, жител, ідеологічних (релігійних) уявлень і мистецтва. До Середньоморсько-Африканської області входить територія Криму та Північного Причорномор'я. Сибірсько-Китайська область займала Північну і частину Східної Азії [5, с. 41-42].
Поява людських рас. У зв'язку з розселенням у різних фізико-географічних зонах під впливом місцевих природних умов (сонячне світло, температура і вологість повітря, характер їжі, хімічний склад питної води тощо) люди трьох пізньопалеолітичних зон поступово набули деяких відмінних зовнішніх ознак, зокрема таких як колір шкіри, будова волосся, розріз очей, форма голови, губ, носа та ін.
Такі природні умови з часом зумовили утворення трьох основних людських рас: європеоїдної (білої), монголоїдної (жовтої) і негроїдної (чорної). Як ми бачимо, територіальне розміщення цих трьох основних рас в цілому збігається з трьома вищезгаданими пізньопалеолітичними історико-культурними областями. 
Підкреслимо, що представники європеоїдної раси - власне кроманьйонці (назва походить від скельного навісу Ла Кро-Маньйон у Франції, де вперше було знайдено останки людини цього типу) - населяли більшу частину сучасної Європи, в тому числі і українські землі; представники негроїдної раси - грімальдійці (назва походить від печери Грімальді в Італії, де вперше було знайдено останки людини цього типу) - займали територію середземноморських районів Європи та Африки; представники монголоїдного типу заселяли Сибірсько-Китайську область.
Наголосимо також і на тому, що належність людини до того чи іншого расового типу немає ніякого відношення до її розумових здібностей та здатності до створення матеріальних і духовних цінностей. Люди всіх рас рівні між собою і не мають ніяких переваг одні над іншими, що були б зумовлені расовими ознаками.
Економічна і культурна відсталість деяких сучасних народів негроїдної та монголоїдної рас Африки і Азії зумовлені не расовими ознаками, а історичною долею їхніх країн, зокрема тривалою колоніальною залежністю.

Матеріальна культури пізнього палеоліту

Епоха пізнього палеоліту характеризується дальшим розвитком техніки обробки кременю (каменю) в процесі виготовлення знарядь праці. Передусім значно удосконалюються нуклеуси, які виготовляли з кремінних заготовок видовженої форми. Ножевидні пластини, сколоті з нуклеусів, були основним матеріалом для виготовлення різноманітних знарядь праці. Зокрема з них виготовляли різці, скребки, наконечники дротиків (легких списів), проколки, різні ріжучі інструменти тощо. Найпоширенішими були різці та скребки найрізноманітніших форм.
Як свідчать археологічні дослідження, кремінь обробляли і виготовляли з нього знаряддя праці здебільшого безпосередньо на самих стоянках. На багатьох з них виявлені спеціальні місця - невеликі виробничі центри-майстерні, де обробляли кремінь. Як правило, подібні виробничі центри були розташовані на стоянках поруч із житлами та довгочасними вогнищами. Багато знарядь праці та інших виробів (статуеток) виготовляли з кісток та рогів тварин, особливо з бивнів мамонтів. Підкреслимо, що бивні мамонтів, роги північних оленів пізньопалеолітичні люди збирали і зберігали як сировинний матеріал у спеціальних ямах -"коморах", влаштованих на стоянках. З кісток та рогів робили шила і голки для зшивання шкір тварин при виготовленні одягу, а також землекопні інструменти, твори мистецтва та побутові предмети. 
Провідною галуззю господарства людини пізнього палеоліту було полювання на тварин. Воно забезпечувало людей м'ясом, шкіри великих тварин йшли на покрівлю для жител, а дрібних тварин - на виготовлення одягу. Кістки та роги, як ми вже відзначали, служили сировиною для виготовлення знарядь праці і побутових виробів, творів мистецтва і прикрас.
Частина кісток тварин, багатих жиром, використовувалась як паливо. Великі кістки мамонтів і роги північних оленів застосовувалися також при спорудженні довгочасних жител.
Полювання на тварин, особливо великих і стадних, здійснювалося колективно, при цьому влаштовувалися облоги і загони. На деяких тварин, наприклад, вовків і песців, полювали переважно заради хутра для одягу, тому їхні скелети знаходять на стоянках найчастіше в нерозчленованому вигляді. Але на більшість тварин полювали, насамперед, заради м'яса. Скелети цих тварин майже завжди розчленовувалися. На поверхні кісток простежуються нарізки, а вірніше сліди зрізання м'яса крем'яними інструментами. З великих трубчастих кісток тварин добували жир, який вживали не лише в їжу, а й вимазували тіло для захисту від холоду, обробки шкір, розведення мінеральної фарби (вохри) тощо. Полювали здебільшого на молодих тварин. Під час полювання первісні мисливці нерідко здійснювали тривалі переходи, проникаючи в досить віддалені райони.
В міру зменшення або повного винищення тварин у районі розташування стоянок їхні мешканці переселялися зі старих місць у нові, сприятливіші для полювання. Інколи через певний час вони знову поверталися (іноді неодноразово) на попередні місця, залишаючи після себе в таких випадках кілька горизонтів культурних залишків. Такі стоянки отримали назву багатошарових.
Полювання на тварин доповнювалося збиранням їстівних рослин, річкових і наземних молюсків. Існувало також і примітивне рибальство, яке здійснювалося мисливськими і рибальськими знаряддями.
Стоянки, житла та господарські місця епохи пізнього палеоліту. Зростаюча продуктивність полювання привела до осідання окремих груп пізньопалеолітичного населення на одних і тих же місцях протягом значного часу. Свідченням цього є стоянки, на яких збереглися великі скупчення кісток тварин та залишки житлових і господарських комплексів.
Суворі зими та північні вітри змушували людей шукати захисту від холоду й непогоди в природних печерах і гротах, які використовували замість житла. В тих же місцевостях України, де природних печер не було, люди споруджували спеціальні житла, а стоянки розташовували у найзахищеніших місцях, під стрімкими берегами річкових долин та ярів.
Здебільшого житла були невеликими за розмірами, до 20-30 квадратних метрів і мали вигляд наметів, близьких до чумів північних народів. Їх основу - каркас - споруджували з дерев'яних жердин і вкривали зовні шкірами великих тварин, гілками дерев і травою або очеретом. Для укріплення й утеплення похилі стіни внизу присипали землею, а також обставляли та обкладали великими кістками тварин або плитчастими каменями. Всередині жител та поряд з ними були вогнища, спеціально заглиблені в землю або обкладені каменями.
Кілька таких жител, розташованих у ряд або по колу на незначній відстані одне від одного утворювали невелику стоянку - поселення. Залишки таких стоянок та жител у них в нашій країні виявлені і добре вивчені у середньодніпровському, прикарпатському, волинському, степовому регіонах та в Криму.
Коротко зупинимося на характеристиці найбільш досліджених стоянок епохи Пізнього Палеоліту.
Найдавнішою є стоянка в околицях м. Радомишля Житомирської області. Вона складається з шести невеликих наземних жител, округлих (діаметром 3 м) і овальних (розміром 5x3 м), в плані чумоподібних, від яких збереглися значні скупчення великих кісток мамонта, що були використані при їх спорудженні, - черепи, тазові та кінцівки, якими обкладалися нижні частини стін. В середній частині скупчень лежали лопатки і бивні мамонта, якими було обкладено внутрішню сторону стін.
Житла на стоянці розташовані по колу, внутрішня частина якого служила місцем господарської і побутової діяльності її мешканців. Тут же проводилась обробка каменю і кістки та розводився вогонь у спеціально влаштованих вогнищах.
Поряд з житлами знаходились ями-сховища, заповнені кістками тварин. Ці запаси були сировиною для виробничих і побутових потреб.
На всій площі стоянки зібрано декілька десятків тисяч кам'яних виробів (переважно кремінних), в тому числі від ядрищ (заготовок) та закінчених знарядь праці (різці, вістря та ножевидні пластини).
Однією з найяскравіших є Мізинська стоянка. Розташована вона на схилі широкої балки, на площі понад 1 тис. м кв. Це було досить тривале поселення родового колективу, що полював на мамонта, волохатого носорога, північного оленя, ведмедя, вовка, вівцебика, песця та інших тварин.
На стоянці існувало п'ять господарсько-побутових комплексів, кожний з яких складався з довгочасного наземного житла, місць обробки каменю і кістки -своєрідних виробничих центрів, скупчень кісток тварин та ям-сховищ з кістками і великих заглиблених вогнищ поза житлами

 

Рис. 2. План поселення Мізин на Чернігівщині із залишками господарсько-побутових комплексів. (За І.Г.Шовкоплясом).

При спорудженні жител були використані великі кістки мамонтів та роги північних оленів, які утворювали значні скупчення на місцях зруйнованих жител

 

Рис. 3. Залишки житла № 1 з поселення Мізин у ході розкопок та польової реконструкції

Наприклад, на місці житла №1 було округле в плані скупчення кісток, діаметром близько 6 м, по зовнішньому краю якого знаходилися найбільші з них. Вони лежали близько одна біля одної, утворюючи суцільну огорожу. Ближче до центру лежали менші і плескаті кістки (лопатки), а в самому центрі - сплетіння рогів північних оленів

 

Рис. 4 к. Реконструкція житла з поселення Мізин. 

Детальне вивчення розміщення кісток, їхньої орнаментації, а також помітних ударних площадок на деяких з них дало можливість відтворити особливості цього житла та встановити його культове призначення, про що буде сказано детальніше при розгляді духовної культури людей пізнього палеоліту, зокрема Мізинської стоянки.
На місцях обробки каменю і кістки (виробничі центри) знаходилися значні скупчення крем'яних виробів. Зокрема знайдено понад 113 тис. кам'яних виробів, серед яких близько 4,5 тисячі різноманітних інструментів - скребків, приколок, різців та ін. Серед виробів з кістки та рогу тварин є клиновидні і молотковидні інструменти, рукоятки для крем'яних знарядь, проколки, голки, застібки та ін. 
Мізинська стоянка з певними перервами заселялася повторно, про що свідчить стерильний прошарок лесу між першим і другим періодами існування цього поселення.
Іншою, не менш цікавою, є Кирилівська стоянка в Києві. Залишки її залягали на глибині 20-22 м від сучасної поверхні. Така значна глибина зумовлена розташуванням стоянки біля підніжжя Київських гір на березі Дніпра. На площі стоянки розкопані залишки наземних жител типу мізинських, зафіксовані місця обробки кременю і кістки (уже відомі нам виробничі центри), вогнища та скупчення кісток тварин. Особливий інтерес становить невеликий уламок бивня мамонта зі складним різьбленим візерунком , на якому

 

Рис. 5. Зображення вигравіювані на бивні мамонта з Кирилівської стоянки у Києві. 

виділяється зображення голови водоплавного птаха з довгим дзьобом, черепахи, річкових хвиль та інших об'єктів [6, c. 549].
Найвідомішими, але пізнішими за часом пам'ятками, що належать до мізинського типу, є інші, не менш цінні, стоянки. Серед них - стоянка поблизу с. Гінці Лубенського району Полтавської області. Знаходилася вона в давній балці, що входила в басейн р. Удай. Її залишки залягали на глибині 2-4 м. від сучасної поверхні. Складалася вона зі значних скупчень кісток тварин на місцях давніх жител, аналогічних мізинським. Це зокрема, ями - сховища кісток тварин, заглиблені вогнища в житлах і поза ними, місця обробки кременю і кістки (виробничі центри). Крем'яний інвентар стоянки характеризується невеликими розмірами знарядь - переважно різці, скребки, проколки та пластинки з ретушшю по краях. Кістяні знаряддя представлені проколками та голками. На цій стоянці також зафіксоване повторне її заселення.
Інша стоянка - Добранічівська на р. Супій (хутір Добронічівка Яготинського району на Київщині) - складалася з невеликих, відокремлених один від одного, господарсько-побутових комплексів, до складу кожного з яких входили невелике наземне житло, ями-сховища з кістками тварин, вогнища поза житлом та місця обробки кременю і кістки.
Стоянка в с. Межиріч Канівського району Черкаської області розташована на мисовидному виступі межиріччя р. Росі та її притоки Росави. На глибині близько 3 м виявлено залишки довгочасних жител мізинського типу. При їх спорудженні використовувалася велика кількість кісток мамонта. Під час розкопок знайдено багато бурштину.
Близькими до всіх названих є стоянки поблизу м. Новгорода-Сіверського, у с. Чулатівське, на Десні, та Довгинецька, поблизу м. Овруча на Житомирщині [7, c. 52-53].
Прикарпатська група за кількістю стоянок пізнього палеоліту - найзначніша. Найважливішою серед них є стоянки Молодове V на правому березі Дністра, в с. Молодове Кельменецького району Чернівецької обл.
Залишки стоянки Молодове V залягають у вигляді 12 горизонтів. Особливо багатий верхній, п'ятий, горизонт, в якому виявлено залишки жител і кількох вогнищ. Надзвичайно численними є крем'яні вироби. Всього їх виявлено 41,5 тисячі, в тому числі близько 2 тисяч різноманітних знарядь. Найбільша група серед знарядь - вістря. Це в основному масивні ножевидні пластини, а також різці та скребки.
Близькими до стоянки Молодове V є більш ранні пам'ятки Середнього Дністра, такі, зокрема, як Бабин І, Вороновиця І, Городниця І, Кормань II, ІV, V, Китайгород І і II, Колачківці II, Назвисько II, Розпопинці І, та на Пруті - Замостя і Стінка.
Як свідчать виявлені археологічні матеріали, в процесі спільної праці і удосконалення знарядь, розвитку виробництва, спорудження жител та інших факторів суспільного життя розвивалася й сама людина. 
Розвиток продуктивних сил і ускладнення господарської діяльності людей пізньопалеолітичної епохи викликали більш високу форму їх суспільної організації. На зміну окремим розрізненим групам людей (первісним стадам) раннього палеоліту з'явилися нові об'єднання - громади або так звані родові общини. Їх члени були зв'язані між собою узами кровної спорідненості по материнській лінії. Через це ранній етап родового ладу дістав назву материнського (матріархату). Він був характерною формою суспільної організації людей пізньопалеолітичної і наступних епох кам'яного віку - мезоліту (Х-VІІІ тис. до н. е.) та неоліту (VІІ-ІVтис. до н.е.).
З виникненням родового ладу в пізньопалеолітичну епоху остаточно сформувався найдавніший в історії людства первіснообщинний лад, який існував потім ще упродовж багатьох тисячоліть, аж до появи класів й виникнення держави.

Найдавніше мистецтво

Однією з найвизначніших особливостей пізньопалеотичної епохи було виникнення найдавнішого образотворчого мистецтва в усіх його основних формах - скульптурі, графіці, живописі і навіть музиці. 
Найбільш ранньою була скульптура. Згодом з'явилися графіка, живопис і музика. Матеріалами для мистецьких творів служили кістки тварин, зокрема бивні, лопатки, таз, челюсті, черепи мамонта і роги північного оленя, морські раковини та інше. З цією метою використовували також м'який камінь та стіни печер, а пізніше і дерево, але виконані на ньому мистецькі твори до нашого часу не збереглися.
Найчастіше зображали навколишніх тварин. Більшість творів найдавнішого мистецтва - цілком реалістичні. Так тварин первісна людина зображала такими, якими бачила їх у житті.
У живописі та графіці подавалися реалістичні сцени полювання на тварин, а також сюжети магічних мисливських дій над ними, які, за уявленням первісних людей, повинні були сприяти успішному полюванню.
Коротко розглянемо твори палеолітичного мистецтва, зафіксовані на окремих пізньопалеолітичних стоянках на території України.
Всесвітньо відомими є твори пізньопалеолітичного мистецтва, які походять з Мізина - скульптурки з бивня мамонта, здебільшого прикрашені заглибленим лінійним меандровим орнаментом 


 

Рис. 6. Стилізовані статуетки з поселення Мізин (фото та розгортки орнаментів). 
(За І.Г.Шовкоплясом)

Таким же орнаментом оздоблені браслети, виготовлені з бивнів мамонта


 

Рис. 7. Орнаментовані браслети із бивня мамонта з поселення Мізин 
(За І.Г.Шовкоплясом). 

А найважливішими знахідками з Мізина є велика кількість кісток мамонта, поверхня яких покрита лінійним розписом, виконаним червоною вохрою, яку попередньо було змішано з кістковим жиром. Розпис на кістках та меандровий орнамент з Мізина не мають собі рівних у світовому палеолітичному мистецтві.
Глибокий аналіз археологічних матеріалів з Мізина, здійснений видатним українським вченим С.М.Бібіковим, привів до висновку, що в археологічному комплексі, який складається з 113 тисяч крем'яних виробів і великої кількості кісток та цілих і окремих уламків від бивнів мамонта, численних черепашок морських і річкових молюсків, бурштину (його використовували як намисто, а також нашивали на одяг), знаходились орнаментовані предмети і речі, котрі дослідник інтерпретував як музичні інструменти [8, с. 51-86]. 
На мізинській стоянці, в будинку № 1, в центральній його частині, ще у 1956 році І.Г.Шовкопляс відкрив цікаве скупчення, в якому акуратно були розміщені кістки мамонта. Серед них - орнаментовані лопатки, стегно, фрагмент таза, дві нижні щелепи , уламок

 

Рис. 8 к. Орнаментовані кістки мамонта з поселення Мізин (колір нанесено червоною охрою). 

черепа, а також неорнаментовані предмети -кінцевий уламок бивня, молоток із рога північного оленя. Поблизу орнаментованих і неорнаментованих предметів знайдено "шумливий" браслет, виготовлений із пластин бивня мамонта і гравійований меандровим орнаментом

 

Рис. 9 к. Шумливий браслет із бивня мамонта з поселення Мізин
(За С.М. Бібіковим).

Тут же зафіксовано три скупчення червоної і жовтої вохри. Крім того на підлозі підібрані кістяні шила і голки. 
Під час розкопок 1956-го і наступних років дослідники обмежилися лише висновком, що в Мізині відкрита ділянка з вищеназваними предметами, яка мала ритуальне призначення. При цьому не уточнювалися конкретні функції і не інтерпретувалося обрядове використання кожної знахідки.
Лише у семидесятих роках XX ст. С.М.Бібіков, вивчаючи весь комплекс з Мізина, із застосуванням необхідних технічних засобів прийшов до думки, що знайдені кістяні предмети входили до музичного комплексу. Особливу увагу він звернув на те, що на бивнях мамонта, кістках та інших предметах, які знаходились у житлі № 1, чітко фіксуються окремі ділянки з явним порушенням їх поверхні, що утворилися від частих ударів, зосереджених на одному і тому ж місці, твердим предметом. По-друге, помітна заполіровка предметів на окремих ділянках утворена внаслідок постійного доторкання до них долонями в період використання їх в дії і, по-третє, сліди тертя на зовнішніх гранях при зіткненні кісток і долівки або землі.
Проводячи дальше дослідження, С.М.Бібіков установив, що цей набір є музикальним комплексом, який складається з інструментів стаціонарного типу (лопатка, стегно, таз, щелепи, череп), рухомого інвентарю (колотушка, молоток із рогу, "шумливий" браслет) і так званого реквізиту (шило, голка, кольорова вохра та прикраси з раковин морських молюсків)

 

Рис. 10 к. Музикальні інструменти з поселення Мізин
(За С.М. Бібіковим).

До вивчення цих археологічних знахідок С.М.Бібіков залучив відомих спеціалістів із суміжних наук - палеонтології, палеотрасології, судової експертизи, фотоанолітики, а також мистецтвознавців, зокрема музикантів з консерваторії. Ось як розкриває С.М.Бібіков використання і роль кожного окремого орнаментованого предмету в дії-грі як музикального комплексу в цілому.
Лопатка ставилася майже вертикально і підтримувалася в такому положенні за шийку, подібно до грифа на сучасних струнних інструментах. З метою отримання звуку в область підлопатної ямки наносилися удари. Тазова кістка мамонта використовувалося в горизонтальному положенні, подібно до ксилофона. Його таз встановлювався вертикально, челюсті клалися на лівий неорнаментований бік. Череп, вірогідно, розміщувався на кістці від носа.
А використання колотушки, молотка з рогу та "шумливого" браслета пояснення не потребує. Удари для отримання звуку наносилися лише по орнаментованих ділянках бивня та кісток. 
С.М.Бібіков відтворив гру на музикальних інструментах із житла № 1 Мізинської стоянки. Запис цієї музики здійснено на грамплатівку, отож її можна відтворювати широкій слухацькій аудиторії.
Охарактеризоване відкриття в наступні два десятки років знайшло широкий відгук у науковій літературі - не лише українській, а й зарубіжній. Так відомий вчений Отт Марсель - професор, завідуючий центром досліджень палеоліту Європи (м. Льєж, Бельгія) - у статті "С.М.Бібіков. Плідне натхнення" наголосив: "Спостереження С.М.Бібікова щодо призначення музикальних інструментів є цілком слушні. Вражає сміливість його гіпотези в час, коли наукове середовище було ще так погано підготовлене до цього" [9, с. 4-8].
Вищеназвані знахідки з Мізинської стоянки дозволили прийти до висновку не лише про існування на ній музикального комплексу, а й про те, що будинок №1 цієї стоянки мав ритуальне призначення.
Як уже зазначалося, широко відомою є Кирилівська стоянка в Києві. Особливий інтерес становить знайдений невеликий уламок бивня мамонта із складним різьбленим художнім візерунком, на якому зображені голова водоплавного птаха з видовженим дзьобом, черепаха та річкові хвилі (рис. 5).
На поселенні Гінці зібрано багато уламків кісток тварин з різноманітними слідами роботи на них та кусків бивнів мамонта з орнаментальними нарізками.
На Добранічівській стоянці знайдено жіночу статуетку висотою 9 см, виготовлену з бивня мамонта, на Межирічській - стилізовані та геометричні зображення на виробах з кістки та рогу 

 

Рис. 11 к. Реконструкція розпису вохрою на черепі мамонта з поселення Межиріч на Черкащині.

На стоянці Молодове V зафіксовані залишки музичних предметів - кістяних флейт. В Криму, на стоянці Сюрень, знайдено орнаментований ріг благородного оленя.
Таким чином, твори мистецтва, прикраси та ін. мали не лише культове значення, а й відображали реальне життя й естетичні смаки людини пізнього палеоліту. Різноманітні підвіски, зокрема із зубів тварин, напевне, мали магічне значення. Передусім вони слугували мисливськими амулетами, досить поширеними у всіх пізніших племен, що займалися полюванням. Вони були також пов'язані з релігійними віруваннями і уявленнями людей епохи пізнього палеоліту. Відомо, що найдавнішим релігійним уявленням про навколишній світ був тотемізм. Потім виникла магія - віра людей в те, що різними закликаннями і обрядами можна впливати в бажаному напрямі на хід подій у природі і навколишньому світі. Люди пізнього палеоліту і наступних епох таким явищам як вогонь, вода, сонце, вітер, а також каменям надавали надприродних властивостей.
Первісні люди вірили також, що людина, тварини, рослини і навіть неживі предмети мають свої душі, які існують і після смерті впливають на їхнє життя.
Таке вірування назване анімізмом (від латинського слова "анімус" - дух). На основі анімізму виник і дуже поширився культ загробного життя та шанування померлих, що супроводжується різноманітними обрядами.
Отже, вивчення зразків первісних знарядь праці і мистецтва, залишків жител, стоянок і перших поховань свідчить, що в палеолітичну епоху, особливо у пізньому періоді, людина досягла певного рівня матеріальної і духовної культури, що стало основою для формування й подальшого розвитку економічних і суспільних відносин та культури наступних епох. Важко переоцінити значення пам'яток кам'яного віку України для розуміння найдавніших етапів первісної епохи Євразії. Досліджені тут пізньопалеолітичні об'єкти житлобудування з кісток та бивнів мамонта й оригінальні види мистецтва (скульптура, графіка, живопис та музика, а відтак і обрядовий танок) мають всесвітньо історичне значення.


Категория: Конспекти 6 класу | Добавил: varlakov
Просмотров: 8055 | Загрузок: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
















 СОУ




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0