Головна сторінка | RSS
Меню сайта







Категории каталога
Конспекти 5 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 6 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 7 класу [6]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 8 класу [11]
Матеріали до уроків
Конспекти 9 класу [11]
Матеріали до уроку
Конспекти 10 класу [5]
Уроки історії рідного краю
Конспекти 11 класу [7]
Уроки історії рідного краю
Допоміжні матеріали [11]
Схеми, карти, таблиці...
Біографії історичних осіб [11]
Біографічні дані
ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ - 11 КЛАС [1]
ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ - 10 КЛАС [2]

"ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ" та історія рідного краю


Главная » Файлы » Конспекти 5 класу

Урок 4. Войовничі кочівники
[ ] 2011.Лютий.03, 19:45
Давні часи
Урок 4. Войовничі кочівники
1. Амазонки в причорноморському степу
Наш край відомий не тільки тим, що тут вперше в Європі було приручено коня. У нашому степу колись хазяйнували, за легендами, жінки-воїтельниці - амазонки. Ті самі амазонки, про яких писали великий грецький сліпий поет Гомер і "батько історії" Геродот. Амазонки, які брали участь у Троянській війні та вторгали­ся в грецьку столицю Афіни, воювали зі скіфами та іншим народами. Стародавні історики свідчили, що від шлюбів між дівчатами-амазонками й молодими воїнами-скіфами пішов могутній народ савроматів - сарматів.
Сармати, що витіснили скіфів з нашого степу приблизно 2200 років тому, були кочівниками-скотарями. Вони великими таборами переїжджали туди, де були кращі пасовиська чи куди доводилося від­ступати від ворога. Але й самі вони не раз завдавали нищівного удару противникові. Стародавні історики відзначали їхню войовничість і жорстокість, волелюбність і вправність у бою. Саме у сарматів вперше в історії з'явилися важкоозброєні вершники, де не тільки воїни, а ще
й коні були вкриті захисним обладунком. Така важкоозброєна кіннота проривала в атаці будь-який стрій ворога.
До того ж, у війнах поряд з чоловіка­ми брали участь і жінки. Ймовірно, тому і з'явилися легенди про сарматок-амазонок.
За переказами, серед них діяли жорстокі закони. Під звуки бубнів і магічних закли­нань сарматки-жриці розпеченим залізом припікали новонародженим дівчаткам пра­ву грудь. Це робилося для того, щоб зроста­ла сила в правій руці та зручніше було стрі­ляти з лука.
Чимало є легенд про сарматок-амазонок. Одна з них записана наприкінці XIX століт­тя П.К. Дзяковичем і викладена сьогодні Б.Д. Михайловим.
За легендою, жила колись у балці Киз-Яр, що вкри­та лісом, ватага амазонок. Вони були хоробрими воїтельницями, влучно стріляли з лука, вправно володіли мечем, добре їздили верхи. Нерідко вони перемагали у війнах чоловіків із сусідніх племен. Полонені ставали чоловіками ама­зонок, але на них чекала лиха доля. Невільники-чоловіки мали виконувати важку та "чорну" роботу. Часто їх калічили, а за якусь провину навіть убивали. З народжених дітей у живих лишали тільки „дівчат.
Керувала амазонками та водила їх у бій пре­красна дівчина-воїтельниця. І нічого не змінюва­лося доти, поки в одній з битв цариця-амазонка не потрапила в полон. Вона закохалася в царевича чоловічого племені, але не схотіла підкоритися жі­ночій долі - вийти заміж.
Цариця зуміла викупити себе та повернутися в рідне плем'я. Але войовнича амазонка на змогла перебороти своїх почуттів до коханого. Тоді вона, зібравши одноплемінниць, наказала спалити себе на багатті.
З тих пір і пішла назва балки, що існує і зараз - Киз-Яр (Киз - дівчина, Яр - балка).
Крім красивих легенд, дійшли до нас поховання сарматських пле­мен. Одне з них є в тій самій Киз-Ярській балці, що зараз знаходиться в межах міста Мелітополя.
Курганні поховання сарматів відомі також біля села Долина Токмацького району, в урочищі Носаки поблизу села Орлянське Василівського району, у районі Павло-Кічкаса сучасного Запоріжжя та в деяких інших місцях.
У кургані на території Запоріжжя знайшли золоті пряжку від поя­су та браслет, що датують другим століттям. Вчені відносять пряжку до предметів, виконаних у "звіриному стилі сибірського типу".
Але одне з найцікавіших амазонських поховань, знайдених і до­сліджених вченими на річці Молочній, описав Б. Михайлов.
У могилі лежали останки дівчини. Вхід до поховальної камери бу­ло закрито дерев'яним щитом. Поблизу похованої лежали бойовий пояс, горит-сагайдак зі стрілами та два наконечники списів. Шия дів­чини була прикрашена бусами, руки - браслетами-пов'язками зі сріб­ла та бронзи. Зброя та прикраси надавали амазонці сили, мужності і краси.
Недалеко від цього кургану знайдено ще одне поховання амазонки, якому приблизно 2000 років. І знов поруч з похованою була зброя - спис, меч, стріли та предмети туалету - шпильки, дзеркальце, кільця, флакони для пахощів.
2. Хвилі кочовиків
Минули століття, і десь півтори тисячі років тому сарматів витіснили з території на­шого краю племена готів і гунів.
Войовничий вождь гунів Аттіла, спустошив­ши багато країн, приму­сив платити данину само­го імператора Східної Римської імперії. Римляни називали його "бичем божим". Аттіла створив величезну державу від Рейну до Волги, куди входили і наші землі під назвою Припонтійська Скіфія. Її правителем був син гунського вождя - Елан. Після смерті Аттіли ця держава розпалася.
Для допитливих
Понт в перекладі з грецької - море. Чорне море греки називали Понтом Евксинським - Гостинним морем.
Згодом у наших степах з'явилися авари, які заснували свою де­ржаву. На зміну їм прийшов Хозарський каганат, столиця якого зна­ходилася в далекому Ітілі на Волзі. Доходили до наших степів і інші кочівники - болгари, угорці.
Приблизно тисячу років тому тут з'явилися печеніги, у руках яких був простір від Дунаю до Волги. Печеніги вели безперервні війни, ор­ганізували грабіжницькі походи. Нападали вони і на руські землі. Після того, як київський князь Ярослав Мудрий розбив печенігів, їх основна маса перекочувала на південь - до кордонів Візантії.
3. Половецьке панування
Майже 1000 років тому зі сходу в приазовський степ хлинули по­ловці. Войовничі кочівники заселили величезну територію від Мон­голії на сході до Прикарпаття на заході. Верхів'я річки Молочної стали одним з ос­новних місць зосередження половців. Звід­си вони нападали на давньоруські князівс­тва.
Після кожної битви зі слов'янами в сте­пу з'являлися численні поховання-кургани. На їх вершинах половці встановлюва­ли кам'яні скульптури, відомі нам як "половецькі баби". На думку деяких учених, всі зображені на кам'яних брилах чоловіки і жінки були реальними людьми - їм ставили памятники після їх смерті. Дослідники виділили чоловічі сидячі та стоячі статуї, а також сидячі жіночі фігурки. Вчені вважають, що чоловічі сидячі статуї зображують мирних половців, які зай­малися скотарством і торгівлею. Чоловічі ж стоячі фігури - це скульптури половецьких воїнів.    
Довідка для допитливих
Деякі вчені вважають, що не всі так звані «половецькі баби» зображують половців. Є скульптури, зроблені представниками ін­ших кочівників приазовського степу - нап­риклад, печенігами, торками та іншими. У сучасній Запорізькій області знайдено чимало "половецьких баб". Невелика їх частина зібрана біля Музею історії запорозького козацтва на острові Хортиця.
Біля відомої Кам'яної Могили знайдено ба­гато слідів діяльності людей - уламки відко­лотих брил каменю, обтесаний камінь та інше. Це дає підстави деяким ученим стверджувати, що саме тут могла бути майстерня з виго­товлення «кам'яних баб», які потім було пос­тавлено на величезній площі півдня сучасної території України.
Крім "кам'яних баб", половці залишили й інші свідчення своєї культури - продукти ре­месла, різьби по кості, скульптури. Половці відтворювали улюблені постаті з історії та тварин-покровителів: ведмедів, вовків, оленів, зайців, со­бак. Це, зокрема, найшло відбиття у наскельних малюнках тієї ж таки Кам'яної Могили.
Надзвичайно вражає прекрасна курильниця з Чингульського кургану біля села Заможне (Альтмунталь) Токмацького району Запорізької об­ласті. Цей витвір мистецтва, що заввишки 31 см, зроблено зі срібла та позолочено. За конструкцією та зовнішнім оформленням ця курильниця подібна Курильниця з до церковних посудин, які виготовлялись майстрами Франції та Німеччини у ХІІ-ХІИ століттях. У Чингульському кургані знайшли й інші речі XIII століття, що належали половецькому ханові. Це жезл, прикраса дерев'яного щи­та, кришталевий розподільник ременів, поясні набори.
Минули часи. Половці стали укладати союзні договори з деякими слов'янськими князями. Руські князі намагалися використовувати їх у війнах між собою - міжусобицях. Половці охоче брали участь у цих сутичках, бо це давало можливість безкарно грабувати руські землі. У ході тривалої міжусобної боротьби деякі з половецьких ханів навіть породичалися з руськими князями.
Згодом на половецьких землях з'явилися нові, страшніші вороги - монголо-татари. Тоді вже половці пішли до руських князів з прохан­ням об'єднати сили проти загарбників. Але історія цих подій викла­датиметься в матеріалі наступного уроку.
 
ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Що тобі відомо про легендарних амазонок?
2. Розкажи про сарматські поховання-кургани.
3. Якого вождя кочівників, що прокотилися по причорноморських степах, називали "бичем божим"?
4. Кого зображують "половецькі баби"?
5. Якими були стосунки половців з сусідами - словянами?
 
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ
1. Хто зі стародавніх греків писав про амазонок?
2. Що означає назва "Припонтійська Скіфія"?
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Якщо біля твого села чи міста є "половецькі баби" - разом зі вчи­телем спробуй з‘ясувати, кого зображують ці скульптури.
Категория: Конспекти 5 класу | Добавил: varlakov
Просмотров: 1837 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
















 СОУ




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0